Війна і бізнес: живемо від місяця до місяця, – Дмитро Добкін
Повномасштабна війна в Україні й завершення так званої гібридної фази стали для бізнесу та промисловості серйозним викликом, з яким, очевидно, не всі впораються. Які ж виклики постали перед Володимир-Волинською птахофабрикою - читайте далі в блозі власника Дмитра Добкіна.
У перші дні, коли більшість українців були шоковані тим, що відбувається, бізнес теж потрапив в ситуацію тотального нерозуміння: як працювати, на що очікувати, наскільки це масштабна загроза. Оговтавшись від першого шоку, спробували проаналізувати ситуацію для себе як підприємства, скласти хоча б мінімальний план дій, щоб впоратися із ситуацією. І все це відбувалося на фоні серйозної кількості критично важливих питань для функціонування птахофабрики.
Першими кроками, щоб промисловість не пішла остаточно на дно через війну, стали рішення, затверджені керівництвом держави. Зокрема, щодо стабілізації курсу валюти. Воно було важливим і для Володимир-Волинської птахофабрики. Хоча наш основний ринок – український, однак ми залежимо від імпорту курчат.
Коли з імпортом для птахофабрики стало відносно зрозуміло, паралельно вирішували питання реалізації продукції на внутрішньому ринку. У перші дні повномасштабної війни ми не могли доставити її у торговельні мережі, пересуватися країною було небезпечно, і рух був практично паралізований. Адже багато українців виїжджали зі східних і центральних областей України. Водночас з’явилася потреба передати вироблену продукцію різним військовим бригадам, сформувати в них запаси. Таким чином ми не перевантажували склади зберігання та суттєво не корегували виробництво.
Це був надскладний період для бізнесу, і ми знаходили позитив лише в тому, що стали надійним тилом в підтримці ЗСУ.
За деякий час наше підприємство побачило перші позитивні зрушення у цьому «польоті донизу». Стабілізувати ситуацію та зупинити просідання допоміг потік людей, які шукали прихисток у західних областях України. Володимир-Волинська птахофабрика розташована на заході країни, й збільшення населення у цьому регіоні дало змогу компенсувати втрати від неможливості доставити продукцію на території, де розпочалися бойові дії, та вийти хоча б на наближений обсяг реалізації м’яса птиці, що був до 24 лютого.
Наступним стабілізаційним моментом для нас стало здешевлення агросировини – зерна, кукурудзи та іншої. Як не парадоксально: хоча держава втрачає через закриті ринки експорту, та в країні накопичилося чимало сировини. Ця тенденція, безумовно, дуже болюча для аграріїв… Для птахофабрики ж та інших виробників, які залежать від такої продукції, – це позитив, адже певний час ми могли не підвищувати ціну на продукцію навіть при тому, що вартість усіх інших сегментів виробництва суттєво зросла.
І ось дзеркальна тенденція: за кордоном через дефіцит української сировини вона досить серйозно подорожчала і, як наслідок, серед іншого зросли ціни на м’ясо. Це дало змогу українському великому підприємству досить швидко наростити експорт, повернувшись на довоєнний рівень. Коли ж найбільший виробник курятини став постачати більше продукції на експорт, це вивільнило внутрішній ринок від перенасичення і дало змогу меншим підприємствам реалізовувати свою продукцію в Україні.
На початку повномасштабної війни наше підприємство, яке, як я згадував, частково залежить від імпорту (закуповує курчат в Європі), зіткнулося з ситуацією, коли наші партнери відмовилися постачати молодняк птиці через ризик ракетних обстрілів на час їхнього перебування в Україні. Вигідне розташування птахофабрики – за декілька кілометрів від кордону з ЄС – допомогло розв’язати цю проблему. Наші водії могли сісти за кермо, забрати курчат з митниці та привезти їх на підприємство, а потім повернути автомобілі постачальникам. А іноземні партнери були спокійні за свій персонал, який не наражався на ризик, перетинаючи кордон України. Інші ж фабрики, розташовані далі від кордону, не мали такої можливості, і їхня ситуація була складнішою.
Ми також розуміємо, що раніше працювали по всій Україні, а тепер на певний період повністю втратили для бізнесу території, охоплені активними воєнними діями. Деякі активи нашої компанії на цих територіях втрачені назавжди: і кошти, і продукція, яка була поставлена до 24 лютого.
Наш бізнес відчув те, що значна частина українців виїхала з країни. Інші, хто залишився, втратили або стали обмеженими у плані роботи, ощадливіше планують покупки – швидше відмовляться від м’ясних продуктів на користь товарів першої необхідності. Це обертається спадом і зниженням купівельної спроможності.
Якщо продовжувати говорити про негативні моменти, ми були змушені заморозити інвестиційну діяльність, адже не можемо взяти кредити для добудови нашого Комплексу переробки. Банки сьогодні практично не кредитують, тим паче під такі великі проєкти. Це серйозний удар для компанії та її майбутнього.
Зараз ми не можемо будувати стратегію на рік, навіть на пів року, як раніше, коли планували на 2-3 роки вперед. Ми живемо від місяця до місяця. Далі немає розуміння ситуації та чого чекати, тому маємо розглядати для себе різні сценарії з точки зору ведення бізнесу.
блок для тексту
В день захисту дітей – організували екскурсію для дітей співробітників та показали, де працюють їх мами та татусі.
Через несподіваний для усіх напад рф на Україну усі підприємства без винятку зазнали змін: хтось
більше, хтось менше. Змінились умови життя та правила ведення бізнесу. Ситуація значно
ускладнилась і через численні обстріли енергоструктури. І де б ми не були, усюди, як на полі бою,
потрібно швидко реагувати та, абстрагуючись від емоцій, приймати важливі рішення.
З 24 лютого і вже майже рік команда Володимир-Волинської птахофабрики тримає економічний фронт та забезпечує м’ясом українців у ці надскладні часи. Сказати, що все вдається з першого разу та не було побоювання, буде неправдою. Як з викликами справлявся Харківський філіал, при тому, що у лютому-березні 2022 року на місці працювали три співробітники? Про це читайте в інтерв’ю з Олександром Літовченком, який був одним з тих, хто відмовився виїжджати з міста та щоденно продовжив виконувати роботу, а саме – постачати продукцію до супермаркетів Харкова.
Хоча 2022 рік був складним як для країни, так і підприємства, однак ми змогли втримати плановий рівень виробництва, позиції на ринку та сплатити податки.
Інтерв’ю-знайомство з головою наглядової ради Володимир-Волинської птахофабрики Світланою Собіпан як із очільницею однієї з найбільших компаній регіону мало б відбутися вже давно. Та повномасштабне вторгнення внесло корективи. Тож нині ми говоримо не лише про її кар’єрний шлях від менеджерки до керівниці, а й про ті виклики і труднощі, які принесла велика війна, про ситуацію в галузі, мобілізованих працівників, а також про внесок, який уся компанія, з працівниками та власником включно, робить для наближення перемоги.
Володимир-Волинська птахофабрика приєдналася до ініціативи президента Володимира Зеленського щодо збору коштів на формування спеціального морського флоту, який складатиметься зі 100 морських дронів українського виробництва.
На Володимир-Волинській птахофабриці розповіли, як для підприємства минув 2021 рік, з якими кризовими ситуаціями зіткнулися, як шукали їх вирішення та про виконані зобов’язання перед державою.
Володимир-Волинська птахофабрика відкрила цех із виготовлення м’ясо-кісткового борошна. Він входить у проєкт будівництва нового переробного комплексу, який підприємство розпочало у 2019 році.